КОКАИН FishScale Приморско-Ахтарск КОКАИН Columbia

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Я вот честно говоря, пиздец, не знаю, с чего начать эту историю. Ладно, дайте-ка я сначала закурю свою спичку, а то уже весь тюбик мозгов выебал у меня. Так вот, купил я на днях немного закладок, чтобы немного поднять себе настроение и поиграть в Counter-Strike 2. Знаете, мне кажется, что я один из лучших игроков, но вот кокаин мне в этом помогает, понимаете? Он как-то все мысли сводит воедино и руки летают по клавиатуре, как у худого парня на скорости. Вот я и сижу, нахлобучив импостерский бонг, и все внимание на игру. Нахуй тут реальность, когда можно погрузиться в мир виртуального стрелялочного ада? Реальность фигня, детка, а виртуал рулит! Я открываю свой даркнетовский сайт, где тусят реальные парни. Мало кто может похвастаться тем, что он топовый игрок и борется с реальными противниками, залезая в интернетовскую дыру. Так вот, я сидел в своем уголке и наблюдал, как все удивлялись моим умениям. Да, нихрена себе импостеры! Все думали, что я читер, только потому, что моя реакция была на уровне космоса. А я знал свой секрет, кокаин мне нахлобучило и я был готов сражаться с любым вторяком. Но знаете, иногда я думал, что моя жизнь стала больше похожа на игру. Может быть, я просто слишком много проводил времени в виртуальной реальности, и она начала проникать в реальность? Как будто я живу в постоянном состоянии "выкатился-продул". Иногда меня одолевала тоска, как будто я не я, а просто персонаж в игре. Может, это все эффект от прокатывания белого порошка. А может быть, я просто слишком увлекся и потерялся в своих мыслях. Но все равно, игра была моим истинным приютом. Я жил в ней полной грудью, забывая о реальности. Это был мой убежище от всех проблем и неудач. Но, братцы, я должен признаться, что это была только временная отгрузка счастья и удовольствия. Моя игровая зависимость привела меня к потере работы, друзей и даже семьи. Но все это я ощущал только тогда, когда кокаин переставал действовать и я возвращался в реальность. Я стал понимать, что игра не может заменить реальную жизнь. Она может дать мне немного радости и удовольствия, но она не дает никакого смысла и наполнения. Единственное, что я получал — это внимание непонимающих окружающих и некоторое признание в виртуальном мире. Сейчас я понимаю, что реальность гораздо интереснее, чем любая игра. В ней есть настоящие чувства, радость, горе, любовь и смысл. Игра — это всего лишь временное убежище, которое легко превращается в пустоту и разочарование. Так что, братцы, не ведитесь на наркотики и виртуальные игры. Живите своей настоящей жизнью, любите и цените близких людей. Это намного важнее, чем любая закладка или скилл в игре. Поверьте мне, я на своей коже все это испытал.